Резюме — документ неофіційний . Але саме цей папірець і є та одежинка, якій зустрічають здобувача. Тому не дивно, що більшість кандидатів, бажаючи представити себе у якомога кращому світлі, схильні перебільшувати і навіть брехати в резюме. Чи допомагає це знайти бажану роботу?

Що пишуть?

Здобувачі дивляться на справу так: щоб одержати посаду, необхідно потрапити на співбесіду. А щоб потрапити на співбесіду, слід показати себе з кращої сторони.
З одного боку, якщо на інтерв'ю обман розкриється, на роботу не візьмуть. З іншого — якщо не обманеш, роботи все одно не бачити.

Найбільш розповсюджений обман щодо освіти. Більш ніж 70% вакансій вимагають од кандидата вузівського диплома, який є не у всіх. У той же час досвід роботи зі спеціальності з лишком компенсує відсутність диплома. Тому, щоб справа взагалі дійшла до розгляду досвіду, деякі приписують собі не існуючі університети.

Що ще?

Найчастіше кандидати навмисне спотворюють такі речі:

• "пристібають" місяць-другий до стажу, щоб приховуючи таким чином періоди змушеного простою;
• завищують оклад та посаду;
• неправильно вказують свій вік;
• приписують службові обов'язки, навички та заслуги, яких насправді не було;
• винаходять неіснуючих наймачів, у яких нібито працювали.

Формулювання

Природньо, резюме приходиться "підтасовувати" під вимоги конкретної вакансії. Але в цьому випадку краще уникати прямої брехні — а йти, скажемо так... на невелике перекручування. Найчастіше це всього лиш питання формулювання, яке можна інтерпретувати по-різному. Припустім, ви відвідували тренінги з впровадження нових продуктів. У резюме це можна відбити по-різному:

• "Відвідував тренінги...";
• "Брав участь у впровадженні нових продуктів";
• "Маю досвід у сфері запуску нових продуктів".

Перший варіант — правдиве відображення дійсності. Але він, швидше за все, не надихне роботодавця, якому потрібен кандидат з досвідом запуску цих самих продуктів. Другий — відверта неправда, тому що тренінги ви відвідували, проте самі ніколи нічого не впроваджували. Третій — мінімальне перекручування інформації (адже, відвідуючи тренінги, ви, безумовно, придбали певний досвід). Останнє формулювання з найбільшою ймовірністю приведе до успіху.

Мовчання — золото

Брехати не обов'язково. Можна просто промовчати про моменти, які не хотілося б робити загальновідомими. Наприклад, вік. Особливо якщо він близький до критичної оцінки в 40-45 років, коли людина, з одного боку, може ще дуже добре виглядати, бути абсолютно здоровою й працездатною, а з іншого боку — більшість вакансій адресуються претендентам "до сорока". Також можна "забути” про небажаний досвід роботи. Наприклад, якщо ви певний (недовгий) час працювали не за фахом, з пониженням у посаді або надто швидко звільнилися з компанії (не пройшли іспитовий термін, або ж вирішили піти через те що не сподобалася фірма).

Робіть це з розумом

Окрім речей, про які краще промовчати, є й таке, про що приходиться казати неправду. Найчастіше це стосується специфічних знань, яких вимагає визначена вакансія (наприклад, довід роботи з певними комп'ютерними програмами). Якщо без таких навичок вашу кандидатуру не будуть навіть розглядати, то є сенс приписати собі необхідні знання. Та пам’ятайте: за "базар" прийдеться відповідати — таку інформацію дуже легко перевірити.

Отже, якщо ви приписуєте собі знання програм, якими не володієте, майте на увазі дві речі:

• назва програми повинна бути написана без помилок;
• терміново біжіть учитись — тим паче що комп'ютерних курсів нині безліч. І доки прийде час співбесіди, інформація, модливо, перестане бути помилковою.

А в цілому пам’ятайте: якщо це дійсно необхідно, деяка неправда припустима. Проте казати її слід розумно — так, щоб перевірити інформацію не було ніякої можливості.