Щоб ваше перебування на новій роботі не закінчилося одночасно з випробувальним терміном, постарайтеся на ділі довести, що ви дійсно той самий фахівець, якого шукала ваша нинішня компанія. Але не перестарайтеся з проявом ділового завзяття, адже вас прийняли на посаду для того, щоб ви вирішували проблеми, а не створювали їх своєму керівництву.

Бути самостійнішим

Сергія Володимировича, еколога за освітою, узяли на одне з підприємств керівником лабораторії екологічного контролю виробництва. Назва посади звучала красиво, солідно, але насправді ніякий такої лабораторії на цьому підприємстві поки що не існувало. Сергія Володимировичеві чекало спочатку її створити буквально "з нуля", а вже потім очолити. І фахівець енергійно узявся за справу: роздобув регламентуючі документи, розробив штатний розклад, знайшов постачальників необхідного устаткування і так далі. Робота кипіла, і все, в принципі, складалося вдало. Проблеми, як це часто буває, почалися абсолютно несподівано: спочатку підвели постачальники, потім виявилось, що приміщення, виділене під лабораторію, не зовсім відповідає вимогам. Сергій Володимирович не придумав нічого кращого, як доповісти про ці "засідки" своєму керівникові.

- Ну і що ви пропонуєте? - запитав його начальник.

- Поки нічого, - відповів еколог. - Я, власне, хотів з вами порадитися.

Через деякий час раду начальника було потрібно Сергію Володимировичеві ще раз. А потім ще, і ще, і ще. Чоловік абсолютно щиро вважав, що чим частіше він "світитиметься" перед начальником, тим швидше той зрозуміє, як новий співробітник вболіває за справу, як серйозно він відноситься до своїх обов'язків. Але в результаті все вийшло з точністю до навпаки: Сергій Володимирович так дістав своїми проблемами і без того зайнятого керівника, що той вирішив позбавитися від співробітника, нездібного, на його думку, самостійно вирішувати які б то не було питання.

Менше нити

Схожа історія сталася і з Іриною, офіс-менеджером, що влаштувалася, в одну з молодих компаній. Для того, щоб підкреслити своє службове завзяття, вона мало не щодня розповідала начальникові про те, як їй з її слабким здоров'ям складно добиратися до офісу з Підмосков'я, як її вимотує майже двогодинна дорога. Але, не дивлячись ні на що, вона і далі готова штурмувати електрички, лише б встигати вчасно на роботу.

Ірина чекала, що її ще більше цінуватимуть за подвиги. І була украй здивована, коли після закінченню випробувального терміну їй запропонували написати заяву "за власним бажанням".

- Але чому?! - вигукнула дівчина. - За що?!

- Найближчим часом наша компанія переїде на інший кінець Москви, - відповів їй начальник. - Добиратися до офісу Вам стане ще складніше. Врешті-решт, це може позначитися на роботі. Отже краще пошукайте відповідне місце ближче до будинку.

Переконати керівника в тому, що вона подолає і ці труднощі Ірина не змогла, як не старалася. Можливо тому, що начальникові просто набридло регулярно вислуховувати одні і ті ж скарги. Дівчині довелося-таки написати заяву про звільнення, і тепер вона знову серед тих, хто шукає роботу.

Неправильний розрахунок

Зрозуміло, що і Сергій Володимирович, і Ірина хотіли, як краще. А вийшло так, як вийшло. Чому? Та тому, що обидва наших герої перегнули палицю, щосили прагнучи сподобатися і закріпитися на новому місці. Немає сумнівів, справа ця непроста, і універсальних рецептів із цього приводу, швидше за все, не існує. Але одну раду дати все-таки можна: не варто "вантажити" працедавця своїми проблемами. Якщо необхідно порадитися у справі - будьте готові відразу ж викласти свій варіант вирішення проблеми. А розповіді про особисті неприємності краще залиште для друзів і подруг. Начальник теж може вас вислухати, поспівчувати. Але плюсів в його очах вам це, видно, не додасть, і успішно подолати випробувальний термін не допоможе.